Про Олену Пчілку


Олена Пчілка – мабуть, одна з найколоритніших постатей в українській літературі. Що ми про неї знаємо? Норовлива матуся Лесі Українки, що не вважала свою доньку дуже здібною? Якій не подобався жоден з чоловіків, в яких Леся була закохана? Так, було й таке. Це те шумовиння, на яке люди завжди звертають увагу насамперед. Шумовиння, яке викидає на берег розбуркана стихія.З’явилася на світ ця стихія улітку 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині, в родині Драгоманових. І назвали її Ольгою. Росла серед українського фольклору: пісень, думок, святкувань, обрядів. Вирісши, не розуміла, як можна цього соромитися, цуратися, вдавати з себе когось іншого, балакаючи по-польському чи по-російському, якщо єство твоє – українське.Вона не просто завжди і всюди розмовляла українською. Вона говорила нею навіть коли це суворо забороняли, говорила привселюдно й на різних врочистостях, і владі не залишалося нічого іншого, як заплющити на це очі. Був навіть такий кумедний випадок, як Максим Славінський хотів надіслати пані Ользі, чи то пак, Олені Пчілці, з Петербурга телеграму українською, а телеграфіст, звісно, відмовлявся. Довелося покликати директора, а той махнув рукою й дозволив, бо коли він познайомився з цією пані на зустрічі в губернатора, то вона й там говорила українською.

Література

Її брат – Михайло Драгоманов, науковець, «батько» українського соціалізму, що не просто захоплювався якимись сучасними ідеями, а зводив під ним наукове підґрунтя. Та так ефективно, що навіть його знаменита небога Леся трохи до тих ідей прихилилася. Та Олена Пчілка якимось шостим чуттям їх відкинула. Наука, освіта – ось у що вона вірила, і саме їм присвятила усе своє життя.Її найперша книжка була не з художньої літератури, а про українські орнаменти, і пані Ольга дуже гордилася своєю працею. Згодом з’явилися й твори красного письма. В них поставали усі ті питання, що турбували її саму й тогочасну інтелігенцію. Скажімо, в оповіданні «Товаришки» йдеться про ставлення українських панів до рідної мови. В «Півтора оселедця» – про вади тодішньої освіти. У «Соловйовому співі» вона протиставляє почуття професійного обов’язку загальнолюдській моралі. В «Артишоках» елегантно висміює старе й новітнє панство. А скільки дитячих казок вона написала! Серед них і дуже відомі нині сюжети, як-от «Котик та півник», і маловідомі, але не менш цікаві, як-от «Чапля і журавель» чи «Чоловік та змія».Були ще наукові праці: про мову, гумор, колядки й легенди. Була й поезія. І п’єси, і переклади. А ще було стільки всього, що дивом дивуєшся: і це робила все одна людина? Як бджілка непосидюща – працювати й працювати. Тому й псевдо собі таке взяла, як казали в них на Волині: Пчілка. Олена Пчілка, бо в них і Ольг чомусь називали Оленами.

Громадська діяльність

Її соціально-політична діяльність варта не меншого захвату. Підписувала численні петиції до влади. А після революції 1905 року вже солідна пані поїхала у складі української делегації до Петербурга вимагати скасування Емського указу, що забороняв навчати й видавати книжки українською мовою.Долучилася до феміністичного руху й стала видавати феміністський альманах «Перший вінок». Потім започаткувала журнал «Рідний край», де можна було почитати про українську мову й літературу, історію, народну творчість, традиції, культуру й новини суспільного життя. А згодом з’явився ще й додаток для дітей “Молода Україна”. А ще вела просвітницьку діяльність, читала лекції, опікувалася бібліотеками, підтримувала театр…І ця полум’яна громадська діячка примудрялася бути такою елегантною та стильною пані! Що не боялася вдягати й селянський одяг, і носила його з такою ж гідністю, як і найвишуканіші панські вбрання. Саме вона ввела моду на вишиванки.

За радянської влади

Олені Пчілці судилося прожити не лише бурхливе, а й довге життя. Вона пережила і свого чоловіка, і навіть кількох дітей. Застала вона й радянську владу. І навіть отримала від неї високе наукове звання – стала першою жінкою-академіком. Пані Ольга обстоювала українськість і за радянської влади. Якось відзначали день народження Шевченка, й письменниця обгорнула поетове погруддя жовто-синім прапором. Комісар зірвав прапор, проте жінка вигукнула «ганьба!» і весь зал її підтримав. Тоді так ще було можна.Дожила Олена Пчілка й до сталінських репресій. Від концтаборів її врятував лише поважний вік і дуже кволе здоров’я. Коли до неї увірвалися «сталінські орли», пані навіть не могла підвестися з ліжка. Зробили трус, та намарне – нічого не знайшли. За 10 днів після обшуку, 4 жовтня 1930 року, пані Ольга назавше покинула цей світ.В останню путь її проводжало вкрай мало людей. Її друзі й колеги чи вже були за ґратами, чи зачаїлися у своїх квартирах, боячись себе виявити. Олена Пчілка була чи не останньою з тієї старої інтелігенції, що ще творила свою Україну і ще стояла на повен зріст. Та й сказати по правді, вона сама була варта цілої армії літераторів і громадських діячів. Одна у полі воїтелька.